Віршовані правила з мови

                                                                            

Віршовані правила з мови

          Мовні правила вивчай — ніколи їх не забувай!

Мова і мовлення

Усне мовлення

Слово не полова, язик — не помело.
Слово всі народи силою звело.
Тож даремно, в пустку, ти не говори,
Кожне своє слово, як дива, твори!
Зрозуміло, гарно, речення будуй.
Чітку і виразну мову всім даруй.

Писемне мовлення

Пером написав — не сокирою зрубав.
Тож коли писати будеш,
Правила ці не забудеш:

Все пиши каліграфічно,
Не карлючками, а звично.
Без помилок, охайно,
Буде в зошиті гарно.
Так, щоб хтось коли узяв,
Зрозумів і прочитав.

Звертання

Ми звертання виділяєм,
Коми збоку приставляєм.

Слова ввічливості

Ввічливим, малятку, будь,
Ці слова ти не забудь:

Добрий ранок, добрий день
Добрий вечір, щастя в день,
Здрастуйте, привіт, добраніч!
Будь ласкавим ранком й на ніч!

Мова

Кожна мова по-своєму прекрасна,
Немов весна у розбарв’ї красна.
Кожна квітка серед трав — чудова.
Кожна мова — наче кольорова!

Текст

Тема тексту

Ми про щось повідомляли
Чи про щось розповідали —
Речення у текст з’єднали,
Заголовок підібрали.

Про що текст розповідає,
Про те й тема сповіщає.

Текст, його мета

Текст — це розповідь зв’язна
І у неї є мета,
Бо для чогось написали,
Розказали, описали.

План

Думку план допомагає формувати
Послідовно, щоб чогось не пропускати.

Мета тексту

В тексті певну мету мали,
Бо для чогось написали.

Текст-розповідь

Текст-розповідь — про щось оповідь.
 

Текст-опис

Текст-опис записуєм —
Коли щось, когось описуєм.

Текст-міркування

Текст-міркування —
Думання, гадання.

Твердження: твердо знаємо —
Дорогу до знань маємо.

Доказ: зараз доведемо,
Що для цього в школу йдемо.

Висновок: ми зрозуміли,
Що без знань менше уміли.

Речення

Розповідне речення

Речення розповідне —
Розповідь у ньому є.

Питальне речення

Коли когось запитаємо,
Речення питальне маємо.

Спонукальне речення

Просимо, наказуємо, спонукаємо —
Спонукальне речення маємо.

Підмет

Про що й про кого йдеться —
Це підметом зоветься.

Присудок

Що підмет поробляє,
Про це присудок лиш знає.

Головні і другорядні члени речення

Є господар й господиня,
Біля них завжди — родина.
От і в реченні отак,
Порядкують тільки так:

Підмет, присудок — основа,
Щоб чіткою була мова.
Інші члени — другорядні,
Від господарів підрядні.

Слово-сполучення

Словосполучення —
Слів двох сполучення,
З’єднані змістом,
Не терплять розлучення.

Окличні речення

Коли особливі почуття,
Подив, радість,
Наші відчуття,

Речення говоримо оклично.
І не тільки цим вони не звичні:
В їх кінці завжди, запам’ятай,
Тільки знак окличний підставляй!

Коми перед сполучни-ками а, але

Сполучники а, але є —
Перед ними й кома є.
 
 

Однорідні члени речення та сполучник «і»

Два члени речення однорідні стоять,
Між ними сполучник і (й), тому коми не знать.
 

Будова слова

Споріднені слова

Люди рідняться якраз оті,
Спільне коріння мають які.
Звідки свій корінь бере кожен рід?
Хто розпочав його? Баба і дід.

Так і слова є у мові споріднені.
Коренем спільним вони колись зріднені
Значення спільне у них, а при зміні
Спільна частина стоїть у корінні.

Корінь

Корінь — у дереві, корінь — у слові.
Він заховався у кожній основі.

Закінчення

Хлібом, хліб, хлібок, хлібець.
В слові є завжди кінець,
Що закінченням зоветься,
В слові лиш тоді знайдеться,
Якщо слово це змінити,
Разів кілька повторити.

Основа слова

Закінчення відкидай
І основу визначай.
Префікс, корінь, суфікс відшукай —
Це основа слова — визначай!

Префікс

Префікс козирочка має,
Перед коренем знімає.

Префікси «роз-» і «без-»

У префіксах роз- і без-
Пиши тільки букву «з»

Префікси з-, с-

Перед к, п, т, ф, х, запам’ятай,
Тільки префікс с-
Постав, не забувай!

Суфікси

Суфікс дах надбудував,
Після кореня сховав.